Колись,роки чотири назад я  захоплювалась грою Sims : штучні люди,штучне віртуальне життя і т.д.  Що найцікавіше,так те,що мені ця гра зовсім не подобалась ,але я  як сідала за комп з  нею, так і  витрачала на неї як мінімум по 5 годин . І  завжди, граючи у неї, було якесь таке тупе відчуття беззмістовності.  Коли розумієш,що це непотрібна фігня, треба перестати цим займатись ,але не можеш встати і піти . Одним словом , керуючи віртуальним життя персонажа  ,у  мене складалось враження , що це віддзеркалення мого життя , і завжди,коли мій персонаж помирав або у нього щось не складалось , я  відчувала страшне спустошення і розчарування. Розумію, що цей абзац являється повною словесною хєрньою , але до чого  я веду :  от відчуваю зараз те саме спустошення і розчарування, яке відчувала тоді . Інколи мені сняться сни.. у яких я стою посеред величезної  вулиці заповненою людьми.. і вони всі йдуть ,йдуть і йдуть , штовхаються  , кудись спішать, а я стою і не розумію, що мені треба робити, куди  я йду, чому я  стою тут, що взагалі я маю робити далі ..  Повна загубленість у собі , у тому ,хто поряд , хто не поряд ,і  чому не поряд ті ,  кого хотілося б мати поряд .
      Інколи пригадую моменти ,коли я була ще підлітком,або навіть дитиною , і постійно нила мамі,що хочу якнайшвидше подорослішати .  Якби ж я ,і  всі ми,хто цього хотів, знали наперед,що це таке..  Ми думали, що бути дорослим ,це робити те, що хочеш, ходити туди,куди хочеш, спілкуватись з тими,з ким хочеш, одягатись так,як хочеш , ЖИТИ ТАК,ЯК ХОЧЕШ,  ще не знали, що переступаючи через свою юність, ми вступаємо у купу вульгарного бруду , у  якому  починаємо блукати і  не розумієм , що взагалі потрібно робити у цьому житті ,щоб втримати себе  і втриматись загалом... Дізнаємось , що таке приниження  , губимось у собі , стикаємось з такими людьми, від вигляду лише яких , починається панічна ненависть і бажання вбивати ,  втрачаємо цноту ,зазвичай будучи у стані алкогольного сп'яніння ,і  потім по декілька років стараємось змусити себе зрозуміти , що таке любов , чи відчуємо ми її колись  і чи варті ми її . Проходимо через згвалтування ,аборти , втрати роботи, втрати людей, втрати батьків, втрати ,втрати і втрати.  
      Я так загубилась, що не знаю, з чого почати ,щоб знову відновити рівновагу.
      І якби  я була персонажем з тої дурноватої гри The Sims , то мабуть зараз померла б від нестачі всього .
      А ще  мені не подобається те,  що я можу писати щось тут лише у ті моменти, коли мені справді хєрово. Цей мій блог  сповнений негативу і всяких унилих речей. Бррр