Колись,роки чотири назад я захоплювалась грою Sims : штучні люди,штучне віртуальне життя і т.д. Що найцікавіше,так те,що мені ця гра зовсім не подобалась ,але я як сідала за комп з нею, так і витрачала на неї як мінімум по 5 годин . І завжди, граючи у неї, було якесь таке тупе відчуття беззмістовності. Коли розумієш,що це непотрібна фігня, треба перестати цим займатись ,але не можеш встати і піти . Одним словом , керуючи віртуальним життя персонажа ,у мене складалось враження , що це віддзеркалення мого життя , і завжди,коли мій персонаж помирав або у нього щось не складалось , я відчувала страшне спустошення і розчарування. Розумію, що цей абзац являється повною словесною хєрньою , але до чого я веду : от відчуваю зараз те саме спустошення і розчарування, яке відчувала тоді . Інколи мені сняться сни.. у яких я стою посеред величезної вулиці заповненою людьми.. і вони всі йдуть ,йдуть і йдуть , штовхаються , кудись спішать, а я стою і не розумію, що мені треба робити, куди я йду, чому я стою тут, що взагалі я маю робити далі .. Повна загубленість у собі , у тому ,хто поряд , хто не поряд ,і чому не поряд ті , кого хотілося б мати поряд .
Інколи пригадую моменти ,коли я була ще підлітком,або навіть дитиною , і постійно нила мамі,що хочу якнайшвидше подорослішати . Якби ж я ,і всі ми,хто цього хотів, знали наперед,що це таке.. Ми думали, що бути дорослим ,це робити те, що хочеш, ходити туди,куди хочеш, спілкуватись з тими,з ким хочеш, одягатись так,як хочеш , ЖИТИ ТАК,ЯК ХОЧЕШ, ще не знали, що переступаючи через свою юність, ми вступаємо у купу вульгарного бруду , у якому починаємо блукати і не розумієм , що взагалі потрібно робити у цьому житті ,щоб втримати себе і втриматись загалом... Дізнаємось , що таке приниження , губимось у собі , стикаємось з такими людьми, від вигляду лише яких , починається панічна ненависть і бажання вбивати , втрачаємо цноту ,зазвичай будучи у стані алкогольного сп'яніння ,і потім по декілька років стараємось змусити себе зрозуміти , що таке любов , чи відчуємо ми її колись і чи варті ми її . Проходимо через згвалтування ,аборти , втрати роботи, втрати людей, втрати батьків, втрати ,втрати і втрати.
Я так загубилась, що не знаю, з чого почати ,щоб знову відновити рівновагу.
І якби я була персонажем з тої дурноватої гри The Sims , то мабуть зараз померла б від нестачі всього .
А ще мені не подобається те, що я можу писати щось тут лише у ті моменти, коли мені справді хєрово. Цей мій блог сповнений негативу і всяких унилих речей. Бррр
Інколи пригадую моменти ,коли я була ще підлітком,або навіть дитиною , і постійно нила мамі,що хочу якнайшвидше подорослішати . Якби ж я ,і всі ми,хто цього хотів, знали наперед,що це таке.. Ми думали, що бути дорослим ,це робити те, що хочеш, ходити туди,куди хочеш, спілкуватись з тими,з ким хочеш, одягатись так,як хочеш , ЖИТИ ТАК,ЯК ХОЧЕШ, ще не знали, що переступаючи через свою юність, ми вступаємо у купу вульгарного бруду , у якому починаємо блукати і не розумієм , що взагалі потрібно робити у цьому житті ,щоб втримати себе і втриматись загалом... Дізнаємось , що таке приниження , губимось у собі , стикаємось з такими людьми, від вигляду лише яких , починається панічна ненависть і бажання вбивати , втрачаємо цноту ,зазвичай будучи у стані алкогольного сп'яніння ,і потім по декілька років стараємось змусити себе зрозуміти , що таке любов , чи відчуємо ми її колись і чи варті ми її . Проходимо через згвалтування ,аборти , втрати роботи, втрати людей, втрати батьків, втрати ,втрати і втрати.
Я так загубилась, що не знаю, з чого почати ,щоб знову відновити рівновагу.
І якби я була персонажем з тої дурноватої гри The Sims , то мабуть зараз померла б від нестачі всього .
А ще мені не подобається те, що я можу писати щось тут лише у ті моменти, коли мені справді хєрово. Цей мій блог сповнений негативу і всяких унилих речей. Бррр
