Запитайте у мене,чого я хочу , і я не відповім ні слова
 Нічого не знаю
 Нічого не хочу знати )
 Нічого не відчуваю
( і мабуть не хочу)
  хоча все так чудово
  Гармонія є ,
 але немає бажання взяти її за руку
  якась не моя гармонія
  зовсім не моя
  заберіть її у мене
 у ній немає сенсу
   і в осені немає сенсу.
 Холод! Хто ж тебе придумав?І для чого?

  

           Кузя-Кузя

Стільки часу провела ,,з тобою"..І стільки чудових спогадів залишилось..
 І  зараз так якось..пусто ,коли усвідомлюю,що це кінець
 Пишу це  і вмираю від сліз (
 Сумуватиму ! Сумуватиму! Сумуватиму!!!!!!!!!!!

Встигаю відписуватись лише  на фс і твіттері)  Аале  то страшні дні) Дайте мені більше часу ;( 

    аск      http://www.formspring.me/AngelAntonova

   

    Твіттер      https://twitter.com/AngelykaParis

Мабуть це і є моє покарання

  не відчувати нічого

 Набридло це.Не знаю,може треба щоб мене знову жостко послали/відшили/кинули ,щоб я відчула себе живою? Хочу повернути собі хоча б то відчуття ненависті і самотності.Ну або хоча б щось. Я ж жива??  Чи ні? 

  Відчуваю себе привидом,якого випадково забули забрати на небо 

  Пригадую ,якось цієї весни  у  мене був такий вечір.. йшов дощ,було дуже холодно і темно.. і я бігла  в домашніх тапочках  і нічнушці , плакала, летіла по вулицям і не могла зупинитись ні від бігу ні від сліз . І мабуть в той момент я втратила ту частину себе,яка дозволяла б знову щось відчути ,будь то симпатія/ненависть/розчарування і т.д.  І я  просто не знаю, що мені робити зараз. Так набридло постійно на щось жалітись..Чудово розумію,що це  далеко не найбільша проблема у моєму житті, але все ж

  Я  хочу повернути той вечір.І знову бігти в тій жахливій нічнушці і тапочках, але постаратись втримати емоції при собі,а не відпустити їх в дощове вечірнє небо 

  А якщо нічого не зміниться, то я візьму ту нічнушку  і спалю її =) може це той огидний шматок тканини  так псує мені життя ? =) 

   

     Щось у мене таке враження, що при народженні ,замість частинки серця,яка відповідає за любов, я отримала цинічну частинку мозку ,яка буде заважати  мені до кінця мого життя .
     А загалом мене останнім часом оточує такааа кількість насправді хороших,милих людей, що аж дивно. Інколи сиджу  і думаю:,,Ну   в чому ж тут падвох?"  )  І дійсно..в чому??)
      Якась така ..трішки асоціативна осінь.. Таке враження, що зараз весна, хоча на вулиці  вже пройшла одна година 2 листопада)  Не знаю,якою буде зима на ЦЕЙ раз. Надіюсь не менш вражаючою,ніж минула. І ще хочу ,щоб нарешті настав той момент, коли я перестану порівнювати  ( хто знає мене,той зрозуміє,про що я ) .
      Вийшов якийсь незрозумілий набір слів без логіки.Та впринципі так завжди, коли я вночі не можу заснути і сідаю що б щось написати .
                               Ну і деякі фото з минулої фото-зустрічі Helloween )
                                           Дякую чудовим фотографам ^_^