Мабуть це і є моє покарання

  не відчувати нічого

 Набридло це.Не знаю,може треба щоб мене знову жостко послали/відшили/кинули ,щоб я відчула себе живою? Хочу повернути собі хоча б то відчуття ненависті і самотності.Ну або хоча б щось. Я ж жива??  Чи ні? 

  Відчуваю себе привидом,якого випадково забули забрати на небо 

  Пригадую ,якось цієї весни  у  мене був такий вечір.. йшов дощ,було дуже холодно і темно.. і я бігла  в домашніх тапочках  і нічнушці , плакала, летіла по вулицям і не могла зупинитись ні від бігу ні від сліз . І мабуть в той момент я втратила ту частину себе,яка дозволяла б знову щось відчути ,будь то симпатія/ненависть/розчарування і т.д.  І я  просто не знаю, що мені робити зараз. Так набридло постійно на щось жалітись..Чудово розумію,що це  далеко не найбільша проблема у моєму житті, але все ж

  Я  хочу повернути той вечір.І знову бігти в тій жахливій нічнушці і тапочках, але постаратись втримати емоції при собі,а не відпустити їх в дощове вечірнє небо 

  А якщо нічого не зміниться, то я візьму ту нічнушку  і спалю її =) може це той огидний шматок тканини  так псує мені життя ? =)