,,Goodbye,summer!"

Ну от і все.  Весь сьогоднішній день я натрапляла на календарі..На екрані телефону,  в комп'ютері, вдома на стіні,на роботі.. І всіі,з ким я сьогодні бачилась,не забували повторювати фразу :,,Ойй,це ж завтра останній день літа!" . Таки так. Завжди,абсолютно завжди, коли ми чогось чекаємо,воно або проходить занадто швидко,або взагалі не здійснюється. Звичайно пів літа я нила і жалілась,розкидуючись фразами, що воно не виправдало  сподівань ,я не встигла відпочити/закохатись/поїхати на море  і т.д.  Але  от зараз я таки зрозуміла,що це літо було по-своєму особливе)  
  Я неймовірно рада,що більшість літа у мене пройшла на роботі/зйомках, у оточенні чудових  людей.Я рада усім новим знайомствам : і приємним і не дуже ;)  я дуже рада,що таки декілька раз побувала в Карпатах)  гори то моя величезна любов ;)  я рада,що цього літа мені вдалось провести три чудові ,неймовірно яскраві фото-зустрічі;) взагалі це літо виявилось на диво продуктивним) я,мабуть ніколи ще так багато не працювала,як ці три місяці )  скоро 1 вересня, і я з радістю візьмусь за щось нове)  неважливо ,що це буде : навчання /робота/стосунки  чи ще щось ) головне завжди пробувати щось ,чого ти ще не робила,старатись урізноманітнювати своє життя)
 
   Взагалі мені здається що я таки трохи подорослішала за це літо(що і не дивно,мені ж вже двадцяять ;)  Я дууже і дуже багато думала над тими речима/людьми,яких я  втратила за останній час,аналізувала кожен крок,який я вважаю хибним .. І ,якби це дивно не звучало, але мої принципи/пріорітети/стереотипи поооовністю змінились  і я готова до початку чогось нового, справжнього , неочікуваного ) у мене багато-багато ентузіазму і мрій ;)

    Також ,рада ,що за це літо перечитала масу хороших книг,передивилась багато фільмів, які звичайно ж залишили щось після себе) шкода тільки,що досить рідко сідала за  піаніно..

   Одним словом ,я за ці три місяці не зробила аабсолютно нічого, з тих речей,які планувала.. І я рада цьому) адже в цьому і є якась неочікуваність,спонтанність. Рівно 53 хвилин назад почався останній день цієї сонячної пори року, і я впевнена, що проведу його так само чудово,як і цей останній тиждень) чого і всім бажаю)

   Взагалі  я б хотіла завтра рівно о 12 вечора бути десь або на Високому Замку,або на даху , в оточенні чудових людей, і кричати :,,Goodbye,summer!!"

Занадто багато змін у поведінці,настрої , бажаннях..Якось не встигаю сама за собою) вчора хотіла одне,сьогодні вже інше)   відчуваю себе якимось 15-ти річним підлітком  з тими перепадами настрою) ніякої стабільності -_- брр
   А взагалі , сьогодні вже 27 серпня.. 27 СЕРПНЯ!!! Як?? Ну як і  чому літо так швидко пройшло?? Залишилось 4 дні до осені,а таке враження,що лише декілька днів назад ми вибігли з універу з криками,що попереду доовге,чудове літо і купа планів  і мрій,які ну тоочно повинні здійснитись..  Я ніяк не можу наважитись на повне осмислення фрази  ,,Goodbye, summer!" ...
   

звідки от таке береться ?(  Багато-багато чудових днів, все добре і т.д. і в один момент   усвідомлюєш,що щось не так ( от як зараз .. Відчуваю себе неймовірно самотньо і незрозуміло

Чому?(  Хоча ні. Я ж знаю ,чого мені не вистачає. Але нічого з цим зробити не можу.

 і це найгірше ( 

– Слушай беззвучие, – говорила Маргарита мастеру, и песок шуршал под ее босыми ногами, – слушай и наслаждайся тем, чего тебе не давали в жизни, – тишиной. 

М.Булгаков.

 Ось чого мені зараз не вистачає.Того,що я  найбільше не люблю.Тишини,мовчання..Стільки навколо людей,подій ,шуму,що я  трішки гублюся.. Мені треба ,щоб хтось взяв мене за руку і  помовчав зі мною .Просто помовчав. Будь ласка.
   

   

Фото-зустрічі з кожним разом проходять все крутіше і крутіше ) рада-рада-рада ^_^

   Я маю літо, але майже не маю яскравих  спогадів . Я маю друзів,але майже не маю тих, кому справді можна все розповісти  . Я маю впевненість у собі,але майже не встигаю вловити моменти,коли перестаю бути собою. Я маю свободу,але не маю тих,точніше того 
, перед зустріччю з ким хвилюєшся і думаєш ,як приємно відчувати симпатію до когось. Я маю фотоапарат,і наразі майже не маю натхнення ,щоб щось знімати. Я маю посмішку, але не знаю,з ким  її використовувати;) Я маю серце,але без поняття, що з ним робити ;)  цей список можна продовжувати і  продовжувати) але хочеться отримати 

відповідь на питання:,,Гармоніяяя!!!!!!!!!!  де ж ти??" 

Якими б ми не були, скільки б не заробляли, чим б не займались  якими б ідеальними ми не старались бути ,і якби ми не жили, так чи інакше,люди від нас йтимуть завжди. І ми від когось також йдемо.Інколи повертаємось,інколи -ні. І от ці моменти прощання : візуального, словесного,прощання в думках (залежить від ситуації) ці моменти ,мабуть є одними з найскладніших моментів нашого життя. Йдуть друзі, родичі, кохані люди,знайомі , домашні тварини, та всі йдуть. І з цим безкінечним потоком прощання .ми відпускаємо якусь частинку себе..
   У суботу,коли прощались з Гальою на вокзалі , згадала тих трьох близьких мені людей ,які також поїхали за кордон і точно вже ніколи сюди не повернуться. Я дуже дуже і дуже рада за тих,хто зміг таки вибратись з цього болота під назвою україна  ,і також дуже сподіваюсь,що одною з наступних людей,з якими будуть прощатись ,буду я  сама.
   Галя,ми скучаєм!!!!

   І важко не помітити,що літо доходить до завершення. Вже 14 серпня,залишилось буквально якихось два тижні і все знову піде в тому шаленому темпі : пари-робота-робота-робота-пари-модулі-зйомки-робота-робота-сесія-робота-робота і т.д.  Хотілось б провести ці останні літні дні якось по-особливому,але  чудово розумію,що так не вийде) а ще якщо враховувати цю погоду..) десь натрапила на фразу: ,,Вся фішка літа в тому,що воно ніколи не здійснює сподівань". ооох,яка  ж це правда!!!!!!!!!!!

 

   

Останнім часом помічаю досить неприємну річ..От знайомишся  з людиною, ви починаєте часто бачитись, спілкуватись,зближуватись,і все мало б бути чудово, але в один  момент приходить усвідомлення, що це- НЕ твоя людина . І що найгірше, дуже важко зрозуміти ,чому ти відчуваєш таке.. А ще страшніше те,що останнім часом таких ,,не моїх людей" щось занадто багато) якщо чесно,мене це наразі не сильно ,.чіпляє" , але що погано,так те,що я починаю шукати проблему  у собі)  шкода,що ми не можемо бачити себе збоку) або ж цей період можна назвати ,,Синдромом колишнього хлопця"  ;) 

    А тим часом,літа лишається все менше і менше... Зате все більше відчуття свята) через тиждень мій д\н,і  хоча я чудово усвідомлюю.що це ,впринципі, абсолютно простий день ,просто стану на рік старша..але все одно ..Кожного разу у свій день народження чомусь чекаю чогось особливого) і я зараз говорю зоовсім не про подарунки ,і не про привітання..Думаю,з віком це почуття святковості зникатиме . Але наразі буду ним насолоджуватись) 

    

Сьогодні сотий раз стала свідком ситуації,коли люди,які могли б бути чудовою парою,розбіглись через те,що хлопець не міг прикласти навіть мінімальні зусилля для того, щоб завоювати дівчину.Хочу сказати і від себе,і мабуть від тисячі дівчат,хлопцііі!! Якби це старомодно не звучало б,але нам треба,щоб нас добивались,завойовували,робили тисячі кроків назустріч!А не казали:,,Ай,навіщо воно мені.Краще знайду когось доступнішого". Ви ж мужики ,блін,невже так важко підняти свої зади,і хоча б мінімально,але побігати за дівчиною,яка вам подобається??Потім ж так само жалієте про відсутність стосунків,як і ми.. Але що є найобразливішим ,так це те,що ви навіть не розумієте цього..Вважаєте далі себе правими,а нас перебірливим ідіотками,які самі не знають,чого хочуть. А ще більше мене добиває фраза, яку чую як і  я,так і більшість моїх близьких знайомих..Та навіть сьогодні я почула її знову..у відповідь на мій статус :,,Я достатньо вже бігав.Досить".  Ну немає такого поняття , як ,,достатньо бігав",точніше воно є , але коли дійсно дівчина дає зрозуміти,що з цього нічого не вийде..А не тоді,коли все можна змінити,але ж нііі,ви ж бідні так втомлюєтесь за нами біігати, що вам треба купувати по трояндочці в день і  жаліти жаліти жаліти ! Брррр як же мене це бісить -_-