Якими б ми не були, скільки б не заробляли, чим б не займались  якими б ідеальними ми не старались бути ,і якби ми не жили, так чи інакше,люди від нас йтимуть завжди. І ми від когось також йдемо.Інколи повертаємось,інколи -ні. І от ці моменти прощання : візуального, словесного,прощання в думках (залежить від ситуації) ці моменти ,мабуть є одними з найскладніших моментів нашого життя. Йдуть друзі, родичі, кохані люди,знайомі , домашні тварини, та всі йдуть. І з цим безкінечним потоком прощання .ми відпускаємо якусь частинку себе..
   У суботу,коли прощались з Гальою на вокзалі , згадала тих трьох близьких мені людей ,які також поїхали за кордон і точно вже ніколи сюди не повернуться. Я дуже дуже і дуже рада за тих,хто зміг таки вибратись з цього болота під назвою україна  ,і також дуже сподіваюсь,що одною з наступних людей,з якими будуть прощатись ,буду я  сама.
   Галя,ми скучаєм!!!!

   І важко не помітити,що літо доходить до завершення. Вже 14 серпня,залишилось буквально якихось два тижні і все знову піде в тому шаленому темпі : пари-робота-робота-робота-пари-модулі-зйомки-робота-робота-сесія-робота-робота і т.д.  Хотілось б провести ці останні літні дні якось по-особливому,але  чудово розумію,що так не вийде) а ще якщо враховувати цю погоду..) десь натрапила на фразу: ,,Вся фішка літа в тому,що воно ніколи не здійснює сподівань". ооох,яка  ж це правда!!!!!!!!!!!